CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Sam. 26
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1 Samuel

Chapter 26

1 THEN the Ziphites came to Saul at Gibeah, saying, Behold, David is hiding himself in Gibaoth-hawilah, which is before the wilderness.

2 Then Saul arose and went down to the wilderness of Ziph, having three thousand chosen men of Israel with him, to seek David in the wilderness of Ziph.

3 And Saul encamped in Gibaoth-hawilah, which is before the wilderness by the wayside. But David abode in the wilderness, and he saw that Saul came after him in the wilderness.

4 David therefore sent out spies, and learned that Saul had come after him.

5 And David arose and came to the place where Saul was encamped; and David saw the place where Saul lay, and Abner the son of Ner, the commander of Saul's army, was lying in the path, and the people were encamped round about him.

6 Then David said to Ahimeleck the Hittite and to Abishai the son of Zoriah, Joab's brother, saying, Who will go down with me to Saul's camp? And Abishai said, I will go down with you.

7 So David and Abishai came to the people by night; and, behold, Saul lay asleep in the path, with his spear lying on the ground by his bedside; and Abner and the people lay round about him.

8 Then said Abishai to David, Your God has delivered your enemy into your hands this day; now therefore let me smite him just once with this spear which is on the ground, and I will not smite him the second time.

9 But David said to Abishai, Destroy him not; for who can stretch forth his hand against the LORD'S anointed, and be guiltless?

10 David said furthermore, As the LORD lives, the LORD shall smite him; or the day of his death shall come; or he will be smitten in battle and perish.

11 The LORD forbid that I should stretch forth my hand against the LORD'S anointed; but now take the spear that is by his bedside, and the jug of water, and let us go.

12 So David took the spear and the jug of water from Saul's bedside; and they went away, and no man saw it nor knew it, neither awaked, for they were all asleep; because a deep sleep from the LORD had fallen upon them.

13 Then David went over to the other side from Saul, and stood on the top of a hill afar off, a great space being between them;

14 And David called to the king and to Abner the son of Ner, saying, Will you not answer, Abner? Then Abner answered and said, Who are you that calls to the king?

15 And David said to Abner, Are you not a valiant man? And who is like you in all Israel? Why then have you not guarded your lord the king? For there came in one of the people today to destroy your lord the king.

16 This thing that you have done is not good. As the LORD lives, you are worthy to die, because you have not guarded your master, the LORD'S anointed. And now see where the king's spear is, and the jug of water that was at his bedside.

17 And Saul heard David's voice, and said to him, Is this your voice, my son David? And David said, It is my voice, my lord, O king.

18 Then David said, Why does my lord pursue after his servant? For what have I done? Or what evil is in my hands?

19 Now therefore, let my lord the king hear the words of his servant. If the LORD has stirred you up against me, let us make an offering; but if it be of men, cursed be they before the LORD; for they have driven me out, that I should have no shelter in the inheritance of the LORD, saying, Go, serve other gods.

20 Now therefore, let not my blood fall to the earth far off from the face of the LORD; for the king of Israel has come out to seek a flea, as one who pursues a partridge in the mountain.

21 Then Saul said to David, I have sinned; return, my son David: for I will no more do you harm, because my life was precious in your eyes this day; behold, I have played the fool, and have erred exceedingly.

22 And David answered and said, Behold the king's spear! Let one of the young men come over and take it.

23 The LORD renders to every man his righteousness and his faithfulness; for the LORD delivered you into my hands today, but I would not stretch forth my hand against the LORD'S anointed.

24 And, behold, as your life was highly esteemed this day in my sight, so my life shall be highly esteemed in the sight of the LORD.

25 Then Saul said to David, Blessed be you, my son; you have surely done great things, and also you have surely prevailed. So David went on his way, and Saul also returned to his house.

1-а Самуїлова

Розділ 26

1 І прийшли зіфе́яни до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!“

2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.

3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробува́в у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.

4 І послав Давид підгля́дачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборува́в Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авне́р, син Нерів, керівни́к його війська. А Саул лежав у табо́рі, а наро́д таборува́в навколо нього.

6 І звернувся Давид, і сказав до хітте́янина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: „Хто зі́йде зо мною до Саула до табо́ру?“ І сказав Авішай: „Я зійду́ з тобою!“

7 І прийшов Давид та Авішай до Сау́лового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у табо́рі, а спис його встромлений у землю в приголі́в'ї його, а Авне́р та народ лежать навколо нього.

8 І сказав Авіша́й до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю́ я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю́ йому!“

9 І сказав Давид до Авіша́я: „Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього пома́занця, і був невинний?“

10 І сказав Давид: „Як живий Господь, — тільки Господь ура́зить його: або при́йде день його — і він помре, або він пі́де на війну́ і загине.

11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього пома́занця! А тепер візьми цього списа, що в приголі́в'ї його, та горня́ води, і ходімо собі!“

12 І взяв Давид списа та горня́ води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

13 І перейшов Давид на той бік, і став зда́лека на верхови́ні гори, а між ними — велика про́сторінь.

14 І крикнув Давид до народу та до Авне́ра, Нерового сина, говорячи: „Чи ж не відповіси́, Авне́ре?“ А Авне́р відповів та сказав: „Хто ти, що кликав до царя?“

15 І сказав Давид до Авнера: „Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо прихо́див один із народу, щоб погубити царя, твого пана.

16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього пома́занця! А тепер побач, де царів спис, та де горня́ води, що були в приголі́в'ї його?“

17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: „Чи це твій голос, сину мій Дави́де?“ А Давид сказав: „Мій голос, пане мій, ца́рю!“

18 І далі сказав: „На́що то пан мій ганя́ється за своїм рабом? Бо що́ я зробив, і яке зло в моїй руці?

19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашно́ю жертвою, а якщо лю́дські сини, — прокля́ті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спа́дку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“

20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропа́тву в гора́х!“

21 І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“.

22 А Давид відповів та й сказав: „Ось царів спис, — і нехай при́йде один із слуг, і нехай його ві́зьме.

23 А Господь відпла́тить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього пома́занця.

24 І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в оча́х моїх, таке велике нехай буде моє життя в оча́х Господа, і нехай Він урятує мене від усякого у́тиску!“

25 І сказав Саул до Давида: „Благослове́нний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зро́биш, і дійсно зможеш ти!“ І пішов Давид на свою доро́гу, а Саул вернувся на своє місце.

1 Samuel

Chapter 26

1-а Самуїлова

Розділ 26

1 THEN the Ziphites came to Saul at Gibeah, saying, Behold, David is hiding himself in Gibaoth-hawilah, which is before the wilderness.

1 І прийшли зіфе́яни до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!“

2 Then Saul arose and went down to the wilderness of Ziph, having three thousand chosen men of Israel with him, to seek David in the wilderness of Ziph.

2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.

3 And Saul encamped in Gibaoth-hawilah, which is before the wilderness by the wayside. But David abode in the wilderness, and he saw that Saul came after him in the wilderness.

3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробува́в у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.

4 David therefore sent out spies, and learned that Saul had come after him.

4 І послав Давид підгля́дачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

5 And David arose and came to the place where Saul was encamped; and David saw the place where Saul lay, and Abner the son of Ner, the commander of Saul's army, was lying in the path, and the people were encamped round about him.

5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборува́в Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авне́р, син Нерів, керівни́к його війська. А Саул лежав у табо́рі, а наро́д таборува́в навколо нього.

6 Then David said to Ahimeleck the Hittite and to Abishai the son of Zoriah, Joab's brother, saying, Who will go down with me to Saul's camp? And Abishai said, I will go down with you.

6 І звернувся Давид, і сказав до хітте́янина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: „Хто зі́йде зо мною до Саула до табо́ру?“ І сказав Авішай: „Я зійду́ з тобою!“

7 So David and Abishai came to the people by night; and, behold, Saul lay asleep in the path, with his spear lying on the ground by his bedside; and Abner and the people lay round about him.

7 І прийшов Давид та Авішай до Сау́лового народу вночі, аж ось Саул лежить, — спить у табо́рі, а спис його встромлений у землю в приголі́в'ї його, а Авне́р та народ лежать навколо нього.

8 Then said Abishai to David, Your God has delivered your enemy into your hands this day; now therefore let me smite him just once with this spear which is on the ground, and I will not smite him the second time.

8 І сказав Авіша́й до Давида: „Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю́ я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю́ йому!“

9 But David said to Abishai, Destroy him not; for who can stretch forth his hand against the LORD'S anointed, and be guiltless?

9 І сказав Давид до Авіша́я: „Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього пома́занця, і був невинний?“

10 David said furthermore, As the LORD lives, the LORD shall smite him; or the day of his death shall come; or he will be smitten in battle and perish.

10 І сказав Давид: „Як живий Господь, — тільки Господь ура́зить його: або при́йде день його — і він помре, або він пі́де на війну́ і загине.

11 The LORD forbid that I should stretch forth my hand against the LORD'S anointed; but now take the spear that is by his bedside, and the jug of water, and let us go.

11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього пома́занця! А тепер візьми цього списа, що в приголі́в'ї його, та горня́ води, і ходімо собі!“

12 So David took the spear and the jug of water from Saul's bedside; and they went away, and no man saw it nor knew it, neither awaked, for they were all asleep; because a deep sleep from the LORD had fallen upon them.

12 І взяв Давид списа та горня́ води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

13 Then David went over to the other side from Saul, and stood on the top of a hill afar off, a great space being between them;

13 І перейшов Давид на той бік, і став зда́лека на верхови́ні гори, а між ними — велика про́сторінь.

14 And David called to the king and to Abner the son of Ner, saying, Will you not answer, Abner? Then Abner answered and said, Who are you that calls to the king?

14 І крикнув Давид до народу та до Авне́ра, Нерового сина, говорячи: „Чи ж не відповіси́, Авне́ре?“ А Авне́р відповів та сказав: „Хто ти, що кликав до царя?“

15 And David said to Abner, Are you not a valiant man? And who is like you in all Israel? Why then have you not guarded your lord the king? For there came in one of the people today to destroy your lord the king.

15 І сказав Давид до Авнера: „Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо прихо́див один із народу, щоб погубити царя, твого пана.

16 This thing that you have done is not good. As the LORD lives, you are worthy to die, because you have not guarded your master, the LORD'S anointed. And now see where the king's spear is, and the jug of water that was at his bedside.

16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, — ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього пома́занця! А тепер побач, де царів спис, та де горня́ води, що були в приголі́в'ї його?“

17 And Saul heard David's voice, and said to him, Is this your voice, my son David? And David said, It is my voice, my lord, O king.

17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: „Чи це твій голос, сину мій Дави́де?“ А Давид сказав: „Мій голос, пане мій, ца́рю!“

18 Then David said, Why does my lord pursue after his servant? For what have I done? Or what evil is in my hands?

18 І далі сказав: „На́що то пан мій ганя́ється за своїм рабом? Бо що́ я зробив, і яке зло в моїй руці?

19 Now therefore, let my lord the king hear the words of his servant. If the LORD has stirred you up against me, let us make an offering; but if it be of men, cursed be they before the LORD; for they have driven me out, that I should have no shelter in the inheritance of the LORD, saying, Go, serve other gods.

19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашно́ю жертвою, а якщо лю́дські сини, — прокля́ті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спа́дку, говорячи: „Іди, служи іншим богам!“

20 Now therefore, let not my blood fall to the earth far off from the face of the LORD; for the king of Israel has come out to seek a flea, as one who pursues a partridge in the mountain.

20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропа́тву в гора́х!“

21 Then Saul said to David, I have sinned; return, my son David: for I will no more do you harm, because my life was precious in your eyes this day; behold, I have played the fool, and have erred exceedingly.

21 І сказав Саул: „Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню́ вже тобі зла за те, що дороге́ було моє життя в оча́х твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помиля́вся“.

22 And David answered and said, Behold the king's spear! Let one of the young men come over and take it.

22 А Давид відповів та й сказав: „Ось царів спис, — і нехай при́йде один із слуг, і нехай його ві́зьме.

23 The LORD renders to every man his righteousness and his faithfulness; for the LORD delivered you into my hands today, but I would not stretch forth my hand against the LORD'S anointed.

23 А Господь відпла́тить кожному за його справедливість та правду його, — що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього пома́занця.

24 And, behold, as your life was highly esteemed this day in my sight, so my life shall be highly esteemed in the sight of the LORD.

24 І ось, — яке велике було життя твоє цього дня в оча́х моїх, таке велике нехай буде моє життя в оча́х Господа, і нехай Він урятує мене від усякого у́тиску!“

25 Then Saul said to David, Blessed be you, my son; you have surely done great things, and also you have surely prevailed. So David went on his way, and Saul also returned to his house.

25 І сказав Саул до Давида: „Благослове́нний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зро́биш, і дійсно зможеш ти!“ І пішов Давид на свою доро́гу, а Саул вернувся на своє місце.

1.0x